Громадська організація «Бахмут Український» створена із учасників волонтерського руху під час масових протистоянь на Донеччині навесні 2014 року. Тоді в окупованому Артемівську, а нині – Бахмуті незнайомі люди зібралися і вирішили робити добрі справи для спільного майбутнього України.

Світлана Кравченко –  активістка громадської організації «Бахмут український». Жінка демонструє волинським журналістам знімки донецького фотографа  Максима Потапчука, на яких зображені активісти Донецька  під час Революції гідності. Вона пригадує, як навесні 2014-го, аби переконати всіх, що їх рідний Бахмут – український,  активісти вночі  у жовто-блакитний колір фарбували дерева. Згодом влаштовували патріотичні акції . Так і народилась громадська організація «Бахмут український». Її представники намагалися спілкуватися з бойовиками самопроголошеної ДНР, аби переконати їх у праві жити усім у вільній та незалежній Україні.

– Потім з’явилися перші поранені добровольці, – розповідає Світлана Кравченко. – Лікарня об’єднала багатьох людей. В перші дні, коли поранені поступили в наше травматичне відділення, більше 80 людей прийшло провідати бійців. Це були старі і молоді. З великим достатком і не дуже, несли маленькі упаковочки – бинти, продукти, постіль, бо нічого лікарня тоді не давала… Та й годували в лікарні бійців тільки волонтери.

Нині громадська організація займається культурно-просвітницькою роботою, організовує у місці патріотичні свята. Волонтери ГО плетуть маскувальні сітки, допомагають військовим та переселенцям. У своєму невеличкому приміщенні хочуть створити  музей АТО.

 Почали збирати експонати. Це – пайок перший, який був, форма військовослужбовців… Оце ми зробили 2 таких «духовні щити воїна» по типу майданівських. Зібрали все, що присилали воїнам з перших днів, – розповіла волонтерка.

Активісти Бахмуту співпрацюють із українськими військовими. Солдати із полку «Дніпро-1» нещодавно надали для музею цікаві експонати. Розповідає Світлана Кравченко:

Вони збирали обкладинки з паспортів, військових білетів, посвідчень з радянською символікою. Зняли з автобуса вимпел, забрали для історії прибите на піддонах. На таких піддонах наші військові спали з перших днів. І зараз, думаю, сплять. Отак ми працюємо.

Якщо є бажання творити добро, то для досягнення мети кожен може зробити багато корисного заради рідної країни.