Тетяна Дементьєва: «Другого шансу в прем’єра Азарова не буде»
депутат Луцької міської ради
Для більшості простих волинян, окрім окремих рафінованих опозиційних партійців, які хочуть таки дотиснути шанс захопити владу, сьогодні є очевидним – адекватних приводів для вуличних протестів не залишилося. Парламент, який ми з вами вибирали, на сесії відмовився відправляти уряд у відставку, таким чином, підтвердивши довіру до Кабінету міністрів. Нардепи дали «добро» урядовцям законно врегульовувати нинішню складну ситуацію через стабілізацію соціально-економічного стану. Однак з поправкою: відтепер уся відповідальність лягає виключно на плечі урядовців. Якщо Кабмін не впорається, то другого шансу в прем’єра Азарова не буде. Хоча, на мою думку, буде неправильно, нечесно перекладати всю провину і відповідальність лише на вище керівництво. А влада на місцях? Дивує, коли сільські, селищні голови та мери оголошують страйки, кидають роботу та йдуть на майдани. Забувають, що «на носі» завершення фінансового року, потрібно формувати наступний бюджет. І через таку безвідповідальність гроші від кабміну просто не дійдуть до таких органів влади. А що вже казати про пільги і субсидії, які теж зависнуть в повітрі. Бо їх фізично не встигнуть перерахувати тим, хто дозволяє собі мітингувати. Таке враження, ніби вони бавляться в політику замість того, щоб виконувати свої прямі обов’язки. Для чого це кажу? Щоб нарешті навчитися бачити колоду у власному оці, а не вказувати на скалку в чужому. Це стосується й нашої місцевої опозиції. Кричать на майдані, що губернатор Клімчук, спікер Войтович такі-сякі, тримаються за владу. Але чомусь ні депутати Гузь і Шиба, ні колишні керівники області Бондар і Грицюк не зізнаються громаді, що самі хочуть тієї ж влади. Ви не задумувалися, чому опозиція, закликаючи людей блокувати облдержадміністрацію та державні установи, нічого не пропонує взамін? Мовляв, їх не цікавить влада – лише помста за побиття «Беркутом» на Майдані. Але повірте, якби нинішня влада пішла у відставку, то першими у списку на ці владні посади стояли б наші опозиційні політики. До речі, політики, які вже були при владі після першого Майдану. Чим все закінчилося – добре знаємо.
Тому сьогодні, я вважаю, не варто волинянам шукати «добра від добра», кидатися в крайнощі. Тим більше, що Президент та уряд зробили висновки. Та й міняти євроінтеграційний стратегічний курс ніхто не буде. Керівництво країни вже заявило, що продовжить переговори з Євросоюзом щодо підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. А заодно, уряд намагатиметься врегулювати торгово-економічний режим із Росією, щоби наші товари повернулися на тамтешні ринки. Про відповідні переговори Президент домовився з керівництвом Євросоюзу і Росії. Урядові делегації вже їдуть на переговори до Брюсселю і Москви.
А що робити людям на майданах? Вважаю, маємо право залишити барикади і пожинати результати своєї перемоги. Ми відстояли свою громадську позицію, країна рухається далі до Євросоюзу. А учасники розправи над столичним майданом будуть покарані. Зі своєї сторони, мусимо усвідомлювати: в країні діє Конституція і закони, порушувати які не можна нікому. Проблеми треба вирішувати мирним способом. Не на вулиці, а через конструктивний діалог. Як бачимо, сьогодні уряд до такого діалогу готовий. Тому немає причин для подальшого протистояння.