9879789879«Небо Донбасу» – це і щоденник, і сповідь, і назва першої збірки учасника війни на сході України Юрія Щербика. Упродовж року він був на передовій у Гранітному. Побачив багато, смерть не раз дивилася у вічі, але, на щастя, оминула. Пережите непокоїло, тож, бойові будні Юрій відтворив у поетичних рядках. На презентацію його збірки до Луцька приїхали бійці, з якими служив. Солдатам він читав, переважно, обнадійливі вірші. У них — непоказна дружба, спогади про сім’ю і роздуми про швидку перемогу в неоголошеній війні.

Не було б війни – не було б пера. Це сумно визнавати, але це правда, каже Юрій Щербик. На фронт пішов добровольцем у 3-ій хвилі мобілізації, служив стрільцем у 72-ій бригаді. Відтоді напрям його творчості кардинально змінився. Упродовж року Юрій захищав Україну на сході. Тут, за тисячу кілометрів, його долю вимолювала мама. Їй він нічого не розповідав, а весь свій біль викладав у поетичних рядках.

 «Він мені нічого не розказував, тільки я все знала за віршами. Це був крик душі, і я це розуміла. як мати. Тому я над кожним віршем плакала. Я вже їх майже всі знаю напам’ять… Читаю щовечора, як молитву. Цілу книжку читаю. Дякую Богу, що випросила його додому живого», – зізнається мама бійця Марія.

 

«Для мене як для людини творчої потрібно кудись подіти почуття, кудись подіти якісь думки, поділитися з кимось… Я написав, я заспівав, і хлопці почули. І багато хто підтримав. Через те воно пішло й далі, і дійшло до цієї збірки. Те, що я співав, то більш потрібна була пісня про рідну землю, про дітей, про сім’ю, щоби хлопцям якусь розрядку дати психологічну, відпочити, нагадати, що є заради чого вижити. І треба стояти. тобто це була психічна розрядка для мене, і я був щасливий, якщо вона допомагала ще комусь», – розповів автор книги.

 

Це друге видання збірки. Тираж, як і першого – 500 примірників. І перша презентація. У виданні допомогли волонтери. Книжку автор не продає, а лише дарує. Тим, кого цікавить погляд на війну зсередини.