011dp00-avi_snapshot_00-02_2016-10-20_13-47-33«Волинська ікона: дослідження та реставрація» – цій темі була присвячена 23-я Міжнародна наукова конференція, що відбулась у Луцьку. Вчені з Польщі, Білорусі, України, Росії збирають, вивчають та зберігають розпорошені по світу стародавні скарби сакрального мистецтва, що належать до Волинської іконописної  школи.

Чимала колекція волинського іконопису зберігається в Національному художньому музеї. На виставці у Луцьку більшість творів оприлюднені вперше. А унікальні іконописні зразки – «Володимир, Борис і Гліб», «Трійця» та медальйон з «царських врат» із зображенням Святого Прохора хранителі взяли з постійної експозиції столичного музею.

– Ікони готувалися до цієї виставки, над ними працювали реставратори, ряд цих пам’яток були опубліковані у наукових виданнях, але не представлені на жодній виставці, – розповідає завідувачка Музею волинської ікони Тетяна Єлісеєва. –  І серед цих ікон наші відвідувачі зможуть побачити ікону ХVІ століття «Спас у славі» роботи народного іконописця, яка втілює монументальний характер волинського іконопису, не дивлячись на її маленькі розміри.

Унікальними є ікони народних майстрів, чий спадок у більшості вважається втраченим, – Святий Миколай з житієм та кілька символічних композиції «Христос Виноградна лоза».

Говорить доктор історичних наук Володимир Александрович:

– Добре, що є така значна частина мистецької спадщини Волині, бо в 60-х роках мене вчили, що їх тільки 6 у Харкові, а вони є і в Києві в декількох десятках, в Національному музеї у Львові, і в Олеському замку є невелика колекція. І виявляється, що Волинь така багата… Це частина нашої національної спадщини.

До слова, відкриття Національного художнього музею у Києві відбулось у 1899 році презентацією плащаниць та ікон з Волині. Саме тоді волинська ікона вперше постала перед науковою спільнотою як самобутнє національне явище.