kkkБюрократія, недосконалість законодавства — все це робить безплатну медицину в Україні платною. Ба, більше. Луцькі медустанови навчилися заробляти на незареєстрованих в обласному центрі мешканцях.

«Нещодавно, дійсно звернувся в Луцьку міську поліклініку №1, хотів проконсультуватися з лікарем і отримати певний курс лікування. Сам я не місцевий, в Луцьку не прописаний, і, відповідно, поліклініка неприписному населенню надавати безкоштовне лікування відмовилась. Мені запропонували укласти угоду, на умовах якої я маю сплачувати гроші за кожен прийом у спеціаліста. Тобто виходить, що я сплачую податки, за рахунок яких, в тому числі, фінансується медична галузь, але в той же час не можу отримати безкоштовне медичне обслуговування» – поскаржився Богдан.

 Про нюанси безплатної медицини в Україні ми поспілкувалися з адвокатом Тарасом Максимовичем. За його словами, платні послуги в державних медустановах дійсно надаються. Їх перелік є в постанові Кабінету Міністрів України 11-38 від 1996 року. Зокрема, йдеться про стоматологічну допомогу, лікування безпліддя, оздоровчий масаж, аборт, корекцію зору та інше спеціалізоване  лікування.

Згідно з цією ж постановою, платним є лікування без направлення від сімейного лікаря та надання медичної допомоги вдома, але за умови, що хворий за станом здоров’я самостійно може відвідувати поліклініку.

Натомість, угода, яку пропонують укласти не зареєстрованим в обласному центрі пацієнтам в Луцькому центрі первинної медико-санітарної допомоги має рекомендаційний характер, запевнив адвокат. Укладати її чи ні — вирішує пацієнт, і якщо людина відмовляється це зробити, то медичний заклад не має права наполягати на цьому і брати гроші за ті послуги, що повинні надаватися безплатно.

«Я вважаю, що такий договір є правомірний, але, якщо людина звертається за допомогою до лікувального закладу, і даний лікувальний заклад відмовляє у безкоштовному лікуванні, тоді людина може звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду» – прокоментував ситуацію адвокат.

Головний лікар Луцького центру первинної медико-санітарної допомоги Ігор Гнетньов розповів, що лікарня нікого не змушувала і не змушує укладати таку угоду. За його словами, кошти на реактиви та витратні матеріали виділяють для лікарень, відповідно до кількості місцевого населення, тому поліклініка змушена просити у незареєстрованих громадян благодійні внески. До витратних матеріалів відносяться плівка, ЕКГ стрічка, дезінфікуючі засоби, шприци. Натомість, консультація лікаря чи інші види лікування в українських закладах охорони здоров’я є безплатними, звичайно, якщо ви добровільно не погодились за них заплатити.

«В рамках робочого часу, якщо це є надання допомоги і це є згідно направлення лікаря, пацієнту ми не виставляємо рахунок. Ми в межах державного фінансування надаємо всі ці послуги. Якщо ми вже виходим за межі цих коштів, бо вони теж не безмежні, ми просимо у вигляді благодійного внеску відшкодування виключно, виключно (!) реактивів і витратних матеріалів. Будь-який громадянин України, незалежно від прописки, отримує медичну допомогу в державних комунальних закладах  безкоштовно. Якщо пацієнт заходить в заклад, і каже: “Мені зле”, по будь-якій причині, повірте, ми в паспорт на приписку не дивимся», – переконує Ігор Гнетньов.

Отож, у робочий час, маючи направлення від сімейного лікаря, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації, має право отримати безплатне обслуговування. Платними є лише послуги, перелічені у постанові Кабміну 11-38 від 1996 року. Відтак кожен, від кого державні заклади охорони здоров’я вимагають оплачувати послуги, не вказані в ній, може поскаржитися в управління  охорони здоров’я та звернутися до суду.