23 червня Волинь у скорботі згадує особливо трагічну сторінку своєї історії. Цього дня 74 роки тому, Луцьк був омитий кров’ю політичних в’язнів. Від рук енкаведистів загинуло від 2-х до 4 тисяч проукраїнської волинської інтелігенції та просвітян. Натомість, злочинцям, які потрапили в тюрму за скоєння крадіжок чи інших злочинів, вдалося врятуватися. Цей випадок і донині вважають одним із найтрагічніших за всю українську історію. Особливого змісту він набуває в наші дні. Адже, як і колись, українці знову відстоюють право бути господарями на своїй землі.
Вшанувати пам’ять невинно загиблих лучани вирушили у Скорботній ході від Свято-Троїцького кафедрального собору до Замкової площі. З квітами, українською символікою та церковними атрибутами до стін Луцької тюрми, де й відбулася трагедія, прийшли духовенство, представники влади, молодь. Незважаючи на поважний вік, віддати шану тисячам політичних в’язнів, прибули й старші люди, яким відомо про трагедію найбільше. Цю сторінку історії вони вважають показовою. Кажуть: уроки історії треба, нарешті, засвоїти, інакше — і надалі доведеться проливати кров за право бути українцями.