У Прилуцькому Ківерцівського району вшанували пам’ять члена проводу ОУН, провідника юнаків Західної України Степана Мазурця. Цими днями борцю за волю України виповнилося б 100 років.
Пам’ятник, який ще 2007 року збудували жителі Прилуцького, щодня нагадує про трагічну долю 9 односельчан. У червні 1941 року вони загинули від рук НКВДистів у застінках Луцької тюрми. Серед розстріляних — голова молодіжної гілки ОУН Західного регіону Степан Мазурець. За свої патріотичні переконання він у 26 років віддав найцінніше – своє життя.
“У той час він не задумувався над тим, яка вартість того життя. У нього була велика мрія – вільна і незалежна Україна“, – розповів племінник героя Степан Кузьмич.
Перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик наголосив, що зараз потрібно відновити імена всіх тих людей, які боролися і гинули заради незалежності України. Адже про них треба знати і пам’ятати їх.
“Степан Мазурець – це визначна постать для всієї України. Радянська влада прагнула забути ці імена, аби нащадки їх на згадували. Так багатьох УПівців було стерти з лиця землі і ми зараз ці імена відновлюємо“, – зазначив він.
Справу повстанців продовжують нащадки. Ровесники Степана Мазурця стали Героями Небесної Сотні. У боротьбі за волю і мир в Україні гинуть волинські патріоти на Сході. Народ же пам’ятатиме своїх Героїв, слава про них не вмре, не загине.
Довідково:
Степан Мазурець народився 19 серпня 1915 року в селі Прилуцьке Ківерцівського району Волині. Навчався у місцевій 4-річній школі. Будучи дуже здібним, перечитав майже всі книги, які були на той час у місцевому осередку «Просвіти». Вступив у Луцьку гімназію, де і розпочав діяльність в ОУН.
Вперше був засуджений до ув’язнення у 1936 році, просидів місяць, вдруге отримав 8 років. Організовував у Луцькій в’язниці бунт, за що був переведений в тюрму міста Тарнув (Польща), де відсидів 4 роки. Звільнився на початку 1939 року.
Совєти пропонували йому впливові посади, але він відмовився від цих пропозицій і пішов у підпілля. В січні 1941 року на Святвечір разом із побратимом Іваном Скопюком був схопленний. Після арешту оголосив голодівку і до дня розстрілу нічого не їв, тож «енкаведисти» намагалися годувати штучно.
23 червня 1941 року Провідник юнацтва ОУН уже не мав сил іти на розстріл, тож чекісти поклали його на долівку, розпороли багнетом живіт і кинули на гору розстрілянних трупів. Слова, які Степан Мазурець говорив односельцям, сьогодні викарбувані на його пам’ятнику.