На фасаді Ковельської загальноосвітньої школи №7 з’явилась меморіальна дошка загиблому на сході України командиру роти 80-ої окремої аеромобільної бригади капітану Володимиру Кияну. “Тайфун”, як його нарекли побратими, не повернувся з бойового завдання третього вересня цього року, розслідуючи обставини загибелі бійців мобільної групи з протидії контрабанді. Володимир Киян був одним із тих офіцерів, на яких тримається наша армія — так про героя відгукуються ті, хто його знав і пам’ятатиме завжди.
Питання, ким бути – для нього не стояло: дід, мама, дядько — всі довкола були військовими. Володимир Киян закінчив Сумський військовий інститут артилерії. Служив артилеристом, потім у десантниках. Був миротворцем в Іраку. І мріяв про сильну українську армію.
За словами класного керівника, у школі Володя завжди вирізнявся своєю щирістю і загостреним почуттям справедливості.
“Він займався бойовими мистецтвами в школі. Колись діти прибігли — і сказали, що хлопці побилися. Я прибігаю, а Вова лежить в крові, а його інший учень лупцює ногами. Я їх розборонила і напала на Вову — як ти міг таке допустити? Ти ж займаєшся бойовим гопаком, карате. А він каже: “Мені тренер сказав, що це заборонена зброя, яку не можна використовувати проти беззахисних”. Він так мислив. Такий він був”, – пригадала вона.
У Володимира залишився маленький син, якого він дуже любив. А у його рідній школі, де вже відкрили меморіальну дошку, незабаром з’явиться і музейний куточок пам’яті Володимира Кияна.
