Завершується польова археологічна практика студентів-істориків двох національних університетів – Львівського імені Івана Франка та Східноєвропейського імені Лесі Українки. Двадцять третій рік поспіль на Рівненщині поблизу Хрінниківського водосховища студенти разом із київськими і волинськими науковцями досліджують наше минуле.
Після року навчання в університеті студенти-історики проходять першу польову археологічну практику. Цього літа тридцять троє юних науковців зі Львова провели три тижні на розкопках багатошарового поселення в урочищі Шанків Яр поблизу Хрінниківського водосховища. Тут представлені архаїчні культури, практично, всього часу існування людства: від кам’яної доби до пізнього Середньовіччя. Трапляються також знахідки часів першої Світової війни. Зараз — черга волинських студентів досліджувати історію.
“Звичайно, ми дуже багато вивчали в університеті археології, бачили всі ці фрагменти кераміки на малюнках, торкалися до них, але дуже цікаво, коли сам знімаєш шар землі і щось знаходиш”, – розповіла студентка історичного факультету СНУ імені Лесі Українки Катерина Бобер.
Археологія дає можливість на невеликій території подорожувати в часі. Наприклад, за кілька метрів від житла готів 3-4 століть дослідники розкопали помешкання склавинів або слов’ян.
“Завжди в таких житлах в кутку знаходиться піч. Для західної Волині характерний глиняний тип печі, якщо, наприклад, на Прикарпатті будували з каменю, то на Волині це глиняні печі”, – розповів директор археологічного музею ЛНУ імені Івана Франка Ярослав Погоральський.
Унікальною знахідкою і для Волині й для України є так зване велике, або довге житло, площею до ста квадратних метрів. У такому помешканні у 3-4 століттях могли проживати великі патріархальні сім’ї вихідців зі Скандинавії або Північної Європи. В оселі іноді виокремлювали зону для тварин.
Науковці з Києва на розкопках впроваджують геоінформаційні технології, тобто, картографують пам’ятки. Окрім того, займаються палеозоологією, визнають тварин за віднайденими кістками, а також палеоботанікою.
“Набирається вода із водосховища, промивається грунт, речі, які легші за воду спливають. Можемо визначити, що давні люди їли, в яких умовах вони жили. Трапляються рештки зерна. Нам важливо з’ясувати не тільки, з чого вони їли, а й що вони їли”, – зазначив керівник польової археологічної практики Антон Панікарський.
Після завершення польової археологічної практики розкопки сфотографують, замалюють і закопають. Про результати досліджень усі бажаючі згодом дізнаються з книг із археології.