Волинська ОДТРК

«Христос Воскрес! Воістину Воскрес!” Великоднє привітання віряни волинської землі змогли бачити з телеекранів з уст своїх духовних наставників Луцького Свято-Покровського кафедрального храму Української Православної церкви, Луцького Свято-Троїцького кафедрального собору Української Православної церкви Київського патріархату, а з нагоди входу Господнього до Єрусалима або Вербної неділі — з Луцького кафедрального костьолу святих Петра і Павла Римсько-католицької церкви. Далі »

“В ефірі Волинського радіо і радіостанції “Луцьк” — Служба інформації ВОДТРК”,– так щодня вітаються зі слухачами  Оксана Цимбалюк, Лілія Парафенюк, Вікторія Поліщук, Володимир Роса, Олег Криштоф, Михайло Щоголєв. Із приємністю назву  ще двох членів колективу Служби інформації,  чиї матеріали звучать у випусках “Новин”– це Віталій Свириденко з міста шахтарів  та  Ігор Чайка з міста залізничників.  Наш колектив — це, швидше,  не історичні хроніки телерадіокомпанії, а її сьогодення:  адже створений він 2008-го року, коли  28-го січня  слухачі радіостанції “ Луцьк” і Волинського радіо довідалися про  створення служби. Саме цього дня вийшов перший випуск новин, підготовлений  нами.

Кожен,  хто прийшов працювати у  новий підрозділ,  поза  тим,  що мав за плечима певний досвід роботи на радіо ( хтось—більший, хтось– менший), повинен був у короткий термін вивчити чимало нового. Бо  журналіст  Служби інформації– це  репортер, ведучий “прямого ефіру” і  звукооператор в одній особі.

Наші новини  на  радіостанції і Волинському радіо виходять щодоби   8 разів: перший– о 7-й 15 і останній– о 21.00.  Намагаємося, аби вони були оперативні, цікаві, об’єктивні.

Ще один важливий, на мою думку, аспект– не просто повідомляти новину, а   й аналізувати те, що відбувається. Іншими словами, прагнемо не бути схожими на деяких колег, які заради високого рейтингу    не гребують  “жовтизною”. А на своє виправдання заявляють:  мовляв, який споживач, такі й новини. Думаю, лукавлять, бо наші  глядачі не просто дивляться, а бачать, слухачі– не просто  слухають, а чують.   І  якщо розчаровуються у чомусь або у комусь, то це не означає, що байдужіють.

Не збайдужіти, вірно служити справі, яку обрали,  намагаємося  ми з тим, аби колись про  Службу інформації  хтось уже після нас сказав: Вітаємо із 100-літнім ювілеєм !  Та це ще все попереду, бо навіть наш середній вік ще не переступив 40-річного порогу:   маємо трохи за 35 !

Ми хочемо бути здоровими і закликаємо до цього усіх!

Ця  тема    активно ведеться  у більшості телерадіопередач. Зокрема,  циклові передачі “Спорт  для всіх”, “У світі спорту”, “Тема  дня”  розповідають  не лише про численні спортивно-масові заходи, а й вміщують  матеріали за рейдами з перевірок  упорядкування  спортивних майданчиків.

Резонансним виявився матеріал із дитячого майданчика, що на   Київському майдані Луцька, який у зразковому стані перебуває,  завдяки  ініціативі одного з любителів спорту — В.Дендиберіна.  Проте цей ентузіаст   спортмайданчик  прагне взяти  в аренду, оскільки вкладає у нього  немалі кошти й сили.  Ситуації  навколо цього, аби вивчити “за” і “проти” цієї справи,  присвячувалась   одна  із телепередач циклу “Точка зору”. Далі »

Журналістка Марія Андрушко і телеоператор Валерій Фетисов

Від першої у листопаді 1991 року пробної передачі, а з січня 1992 – і регулярного мовлення на каналі «Нова Волинь» пройшло, здавалося б, небагато. Але це  вже ціла історія народження, творення і розбудови державного телебачення на Волині. А початки вона  бере не з владних, на жаль, коридорів – так, звісно, було б простіше, а з тодішнього голови Волинського телерадіокомітету, нині генерального директора ВОДТРК Святослава Пирожка, бо саме його принципова позиція, наполегливість і творчий порив перебороли байдужість тогочасних можновладців до самої ідеї мати Волинське телебачення. З його ж рекомендацій і призначень сформувався і перший творчо-технічний колектив. У більшості своїй це були люди не лише творчі, а й одержимі, бо, не маючи й  певного телевізійного досвіду чи бодай навиків, горіли бажанням творити телебачення і в нашому регіоні. О.Куліш, О.Іванюк, А.Ансімова, Г.Харів, М.Гловацький, а ще трохи пізніше – В.Фетисов, М.Клейнерман, О.Пирожко, М.Поліванов, В.Клімчук, Н.Лугова, В.Трофимчук …- вони починали. І зовсім скоро прийшли перші результати, перше визнання: година ефіру, дві, п’ять; перші нагороди за телефільми «Праведниками не народжуються», «Нічого, крім життя», «Коли плачуть Боги…», «Світ-озеро»… Далі »