|
Історія Волинської ОДТРК.
Ера радіо (1940-1991 роки)
Історія радіо і телебачення Волині охоплює набагато менший за відліком час, ніж друковані періодичні видання – газети, часописи, журнали. До вересня 1939-го року на території нинішньої області не було жодного радіотрансляційного вузла, а лише декілька сотень лампових приймачів у представників тодішньої влади, підприємців, банкірів, викладачів гімназій та окремих заможних громадян. Добре приймались програми радіостанцій з Варшави та імені Комінтерну з Москви.
Вперше два вагомих слова “Говорить Луцьк!” прозвучали в ефірі 10 травня 1940-го року. В газеті “Радянська Волинь” за це число у статті “Організація радіомовлення на Волині” уповноважений Українського радіокомітету Володимир Щербатюк (згодом він очолив новостворену редакцію інформації) писав: “Обласне радіомовлення відкривається сьогодні через Львівську радіостанцію РВ-94 і буде даватись щоденно з 18-ої години 30 хвилин до 19-ої години, а у вихідні дні – з 18-ої години 15 хвилин до 18-ої години 45 хвилин”.
В.Л. Щербатюк, перший керівник Волинського радіо (1940-1941 р.р.)
Газета «Радянська Волинь» за 10 травня 1940 р.
Випуски місцевого радіо (їх готували лише 8 творчих і технічних працівників) в основному складалися тоді з вістей та музики. В установах, сільських радах, клубах, хатах-читальнях, бібліотеках встановлювались радіоприймачі, на вулицях і площах – потужні гучномовці. Організовувалось колективне прослуховування передач. Вже у червні радіомовлення започаткували і в містах Ковелі та Володимирі-Волинському.
Вперше за всю історію краю його мешканці одержали можливість мати оперативну інформацію про вагомі події, значимі факти і явища, знайомитися з цікавими і яскравими особистостями.
Але вже через рік – 23 червня 1941-го року прозвучала в ефірі остання передача Волинського радіо. Фашистські загарбники увірвались до Луцька, творчі працівники редакції із відступаючими частинами Червоної Армії евакуювались на схід. Представники окупаційної влади від населення вимагали здати всі радіоприймачі, щоб не було змоги слухати повідомлення про ситуацію на фронтах. За невиконання цих засторог винних чекала кара, аж до розстрілу. Лише в штабах партизанських загонів і з’єднань, що діяли на теренах краю, працювали пересувні радіостанції. Вони приймали повідомлення Радінформбюро. Їх тиражували листівками і поширювали серед населення.
Передачі Волинського радіо було відновлено лише у жовтні 1944-го року – після визволення міст і сіл Волині. Найперше стали працювати радіовузли в районних центрах, згодом у більших населених пунктах. І вже на початок 1958-го року в області встановили 112 тисяч радіоточок. Із створенням Львівського раднаргоспу передачі на економічну тематику щотижня транслювалися, крім Волинської, на Львівську, Рівненську і Тернопільську області. Хрущовська відлига позначилась і на змісті місцевих передач. Люди заговорили розкутіше про наболілі проблеми.
За наступні 15 літ проводову мережу було доведено до 305 тисяч радіоточок. Практично кожен волинянин мав змогу отримувати інформацію про життя рідного краю та держави.
Д.І. Терещенко, голова комітету з 1963 по 1983 роки
Пройшовши через п’ять реформувань, в 1963 році обласна редакція радіо (тоді вона знаходилась на вулиці Словацького) отримала статус радіотелекомітету виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих, а в липні 1970 – його перейменували на комітет по телебаченню і радіомовленню. Водночас він підпорядковувався Державному телерадіокомітетові при Раді Міністрів УРСР. За ці два десятки літ його керівниками були Георгій Орлов, Іван Жванко, Леонід Філіпчук, Ігор Трегубенко. У 1964-ому році облтелерадіокомітет очолив Дмитро Терещенко. За 19 літ на цій посаді він багато зробив для зміцнення матеріальної бази і кадрового потенціалу місцевого радіомовлення. Тоді ж, враховуючи специфіку прикордонної області, обсяг місцевого мовлення було збільшено ще на півгодини.
В 60-і роки на Волині почав діяти і кореспондентський пункт Держтелерадіо України. Власний кореспондент корпункту Георгій Сажнєв готував телесюжети про життя волинян і їх вже мали змогу бачити в усіх регіонах країни. Через 10 літ відкрився і корпункт Українського радіо. Його очолив досвідчений радіожурналіст Матвій Козачук, згодом – Михайло Юхта. До цього вони чимало років у нашому комітеті працювали в редакції інформації.
На будівництві нового Будинку радіо, 1971 р.
Василь Царук – волинський власкор Українського телебачення)
Матвій Козачук – власкор Українського радіо, ветеран радіожурналістики
1974-го року в центрі Луцька, на тодішній вулиці Радянській – нині Винниченка – став до ладу Будинок радіо. Його студії були оснащені як на той час новітньою технікою – угорського і чеського виробництва. Створено належні умови для праці журналістів, різних технічних служб. На заміну “Репортеру-3”, що працював на бобінах, надходили компактніші касетні магнітофони “Репортер-4,-5,-6,-7”. Все це сприяло підготовці якісного інформаційного продукту.
Збільшувався обсяг мовлення Волинського радіо і вже становив на добу майже дві години. Програми стали транслюватись через побудовану у Підгайцях радіостанцію. Пізніше до неї приєдналась і Ковельська радіотелевізійна передавальна станція. У складі облтелерадіокомітету проведено структурні зміни. До раніше діючих редакцій інформації та громадсько-політичного мовлення влились ще три: промислових і сільськогосподарських передач. Їх очолювали Василь Царук і Аркадій Федосюк, художньо-музичних програм (Ганна Харів і Любов Ванчугіна), передач для молоді та юнацтва – Галина Баронова. Було утворено відділ листів і масової роботи. Багато цікавих форм спілкування з слухачами, використання редакційної пошти наших громадських авторів запровадила редактор Галина Сухомлин. До цього вона працювала кореспондентом-організатором Луцького районного радіомовлення. Згодом завдяки її наполегливості була налагоджена тісна співпраця із журналістами районних та міських радіо.
Колектив Волинського радіо з легендарним диктором Всесоюзного радіо Юрієм Левітаном, 1977 р.
Десятки літ волиняни слухали голос диктора Розалії Слєпої
Аркадій Федосюк у журналістиці – з 1960 року
Галина Сухомлин і Володимир Тіняков у трансляційній апаратній Будинку радіо
Василь Федчук - перший головний редактор Волинського радіо, нині – директор ТВО «Волинське радіо»
Лариса Віліщук, нині головний редактор Волинського радіо, розпочинала творчу біографію з дитячих передач
У зв’язку з розширенням обсягу мовлення введено посаду головного редактора. Ним став Василь Федчук. До цього призначення він пройшов творчі сходинки кореспондента, редактора молодіжних передач і старшого редактора громадсько-політичного мовлення.
На той час у штаті вже було 43 творчих та інженерно-технічних працівники. Творчим набутком усього колективу стали багатосерійні цикли передач, нарисів, радіофільмів: “Оновлений край”, “Герої полум’яних літ”, “Зорі братерства”, документально-публіцистична естафета “У сім’ї єдиній”. Остання, наприклад, складалася із 40 передач. Вони звучали щонеділі протягом усього 1979-го року. У цих програмах, які відтворили звуковий літопис історії краю, взяли участь майже 500 волинян – представників різних професій і віку. Згодом редакція громадсько-політичного мовлення продовжила цю корисну справу: підготувала два десятки програм, які охопили 1980-2000 роки. Копії усіх зробили працівники облдержархіву для багаторічного зберігання у своїх фондах.
Із 1983 року наш “радіокорабель” повів до нових творчих звершень редактор відомої в усій Україні Горохівської районної газети Святослав Пирожко, згодом – заслужений журналіст України.
Святослав Пирожко за кілька років до переходу в радіокомітет, генеральний директор Волинської ОДТРК від 1983-го року й донині, заслужений журналіст України, Зірка української журналістики
Колектив Волинського радіо з багатолітнім диктором Всесоюзного телебачення Ігорем Кириловим, 80-ті роки
Святослав Пирожко розпочав роботу в комітеті з технічного переоснащення радіокомплексу, створення міських радіоредакцій у Ковелі, Нововолинську, Володимирі-Волинському, Луцьку, запровадження штату власкорів Волинського радіо і , що найголовніше, з прищеплення кожному творчому працівникові радіо відданої любові до рідного Слова. Інших вчив на власному прикладі: саме в ті роки з’явилась щотижнева радіорубрика Святослава Пирожка «П’ять хвилин у суботу», яка звучить й донині.
Почала плідно працювати студія звукозапису Будинку радіо, в якій звукорежисер Юрій Вегера здійснював високопрофесійні записи пісень Василя Зінкевича, Олександра Сєрова, ансамблю «Свитязь», В’ячеслава Хурсенка, і навіть Волинського народного хору.
Колектив Волинського радіо на екскурсії в Кременці, 80-ті роки
Ефір Волинського радіо забезпечують Галина Фетисова та Іван Базилюк
Волинське радіо володіє величезним пісенним і музичним багатством. Наші фонди налічують понад 23 тисячі назв таких творів (загальний метраж цієї магнітної плівки становить понад мільйон метрів). Серед них унікальну цінність становлять записи фольклорних колективів. І не тільки з Волині, а й багатьох регіонів України та держав, де живуть наші співвітчизники.
У вересні 1987-го року наш телерадіокомітет першим серед областей України зробив спробу запровадити стереофонічне мовлення на ультракороткій хвилі 4,4 метра. Щодня, крім неділі, готувалася годинна музична програма. У ній звучали також твори місцевих композиторів і виконавців. І перші в державі інформаційно-музичні програми – також родом із Луцька: їх для волинян, а згодом і для Українського радіо готувала «Студія-3»: Ольга Куліш, Василь Ворон і Юрій Вегера.
Редактор Ольга Куліш, звукорежисер Юрій Вегера, звукооператор Володимир Майданський за роботою, кінець 80-тих років
Фонотека Будинку радіо. Понад 30 років господинею тут була Лариса Олійник, зараз на пенсії
Ми постійно шукали і шукаємо зв’язки із слухачами, виходи на їх інтереси та зацікавлення. А для цього проявляли пильну увагу до кожного листа громадських авторів, у практику запроваджували радіоконференції, вікторини, конкурси, підготовку матеріалів за підказаними адресами, цикли благодійних музичних передач. Прикладом таких є програми, підготовлені спільно із Фондом милосердя і здоров’я, обласною радою ветеранів.
1991 року було започатковано проведення радіомарафонів “Поспішаймо творити добро” спільно із обласним відділенням Дитячого фонду України. Їх професійно веде Лариса Віліщук. Із відкриттям Волинського телебачення вони переросли у телерадіомарафони. Зібрані під час цієї акції кошти йдуть на потреби дітей-сиріт. Така увага неодмінно винагороджується довірою людей до радіо і телебачення.
...Ми пам’ятаємо усіх, хто в різні періоди трудився на Волинському радіо. Ми глибоко цінуємо їхній досвід, журналістську позицію, бажання говорити правду, навіть в ті часи, коли це було досить складно (роки сталінщини, компартійно-сусловського догматизму).
Пошук нових тем, розкриття “білих плям” нашої складної історії, викликані роками перебудови і демократизації, увійшли в систему. А початок їм поклали передачі циклу “Гласність”. Їх сміливо вели Любов Жаловага і Галина Баронова. До мікрофонів вони стали запрошувати колишніх репресованих, в’язнів Гулагу, свідків голодомору 1932-33 років. Згодом радіо заговорило про УПА, колискою якої була Волинь, про спецзагони НКВС, що діяли під личиною повстанців. Готувались репортажі з багатолюдних мітингів, де сміливо критикувались КПРС і місцеве керівництво. Багато зробило радіо і для утвердження незалежності України. Ці передачі набрали нового звучання і слухацької підтримки в наші дні, коли нарешті скинуто пута з вільного слова.
Вміння розпорядитися свободою слова в інтересах держави і народу – наш професійний і моральний обов’язок.
Із великою повагою згадуємо наших попередників у волинському ефірі: журналістів Олену Єрмолову, Федора Дригу, Андрія Козака, Якова Забіяку, Олександра Великорода, Олександра Цілика, Степана Олійника, Анатолія Новицького, Олексія Клим’юка, Галину Лип’яніну, Аллу Чернявську, Іллю Левіна, Олексія Левкова, Володимира Нащанського, дикторів Івана Сварника, Володимира Хоруженка, Розалію Слєпую, Людмилу Бобровську, Віру Малунову. Завжди творчо виконували свою роботу інженери Гордій Мазурик , Петро Корженевський і Микола Тоцький, технік Юрій Пеньога, звукооператори Степан Троцюк, Марія Храпко, Раїса Поліщук, водії Михайло Каунов і Володимир Корольчук та незмінна друкарка Олена Каунова. На жаль, багато з них уже пішли з життя. А наш колега Олексій Левков трагічно загинув, повертаючись з редакційного відрядження. Помітний слід своєю працею у різних редакціях радіо залишили Григорій Потапенко, Дмитро Вітюк, Микола Якименко, Зіновій Жижара, Олег Берман, Микола Носков, Володимир Приходько, Віталій Дорощук, Василь Черняк, Елла і Костянтин Лоцмани, Галина Бєлова, Віталій Літковець, Наталія Слюсар, Лідія Клімчук, Святослав Лесюк, Тамара Мельниченко.
Чимало літ успішно очолювали Луцьку, Нововолинську, Ковельську, Володимир-Волинську міські редакції радіомовлення і беруть активну участь у підготовці матеріалів для Волинського радіо Галина Бігун, Віталій Свириденко, Марія Сервачинська, Валентина Мазурок.
Творчий внесок, а також сумлінна праця молодих журналістів Вікторії Олещенко, Оксани Кривцун, Сергія Жуковського, Костянтина Яворського добре прислужуються сучасному іміджу обласного радіо.
На якість і привабливість передач активно впливає операторсько-режисерська служба. Тут багато років талановито працювали Юрій Вегера, Юрій Кириловський, Андрій Войнаровський, а нині їх естафету прийняв Андрій Жирнов. Комп’ютерний монтаж за короткий час досконало освоїли звукооператори Валентина Куксо, Світлана Рибальченко і Олександр Базилюк.
Святослав Пирожко начитує чергову передачу
Іван Базилюк: усе життя на радіо
Творча «летючка» в колективі радіо Відповідально і професійно працювали й працюють інші наші редакційні служби – інженерно-технічна, яку понад 15 літ очолював Микола Гловацький (нині заступник генерального директора ВОДТРК) і майже стільки років її очолює Іван Базилюк, фонотека (30 років нею завідувала Лариса Олійник) і машбюро. Завжди відповідально ставилася до друку матеріалів журналістів Лариса Щебет. Тепер відпала потреба у машбюро, завдяки комп’ютеризації журналісти власноруч готують матеріали до ефіру. Працювати стало і легше, і , водночас, складніше. Нова доба ставить і нові вимоги до творчості.
|
