Його  пісні   співають далеко за межами  України, його вірші бентежитимуть серця ще не одного покоління. Він любив життя, любив мирні росяні світанки й тумани на луках, про які писав тонко і щемно. Тож не випадково гонорар за книгу “Стогін землі”, яку оформляв член Національної Спілки художників Леонід Хведчук, Олександр Богачук  передав у Фонд миру.
Так сталося, що на рідній Волині, у Луцьку, чомусь не знайшлося для нього місця й Олександра Богачука запросили до Рівного, де він очолив Спілку письменників. Але ніколи не поривав з Волинню і при зустрічах від нього можна було почути: “Я неодмінно повернуся в рідні краї”.    І повернувся. Уже після того, як відійшов у вічність.   Саме на кладовищі у Луцьку його могила, а в рідному селі Сокіл Рожищенського району — пам’ятник. Його   спорудили талановитому землякові односельчани. Саме вони організували  в селі   урочистості  і з нагоди  76-річчя з дня народження Олександра Богачука. У них  взяв участь  голова Рожищенської РДА Володимир Войтович, який разом із місцевими жителями  здійснив літературну подорож   за книгою поета «А час не жде»  і поклав    вінки до пам’ятника Олександрові Богачуку.