У Ковельському районі з військовими почестями перепоховали вісьмох солдат. Після війни їх вважали “зниклими безвісти”, їх родинам довелось усе життя марно надіятись, чекати і терпіти безпідставні звинувачення у зраді. Символічно, що християнський ритуал перепоховання збігся із 71-ою річницею визволення України від нацистських загарбників.
До слова, нині у Ковельському районі проживає більше сорока учасників бойових дій Другої світової війни і більшість з них – прикуті до ліжка. У районі чи не найбільше захоронень тих часів. Серед сумних пам’яток про грізні події – військове кладовище в урочищі Мар’їн Гай.
За словами голови Ковельської районної ветеранської організації Валентини Січкар, на цій висоті знайшли вічний спокій більше ста сімдесяти радянських солдат.
“Нещодавно звернулися жителі села Родомишль, що у лісі могила. В лісі вони знайшли убиту солдатку. Там був просто горбик, щороку просила перепоховати. І сьогодні ту незнайому солдатку тут похоронять”, – розповіла вона.
Втретє цього року меморіал у Мар’їному Гаї приймає невідомих синів. Серед ініціаторів заходу з вшанування пам’яті полеглих — обласна організація ветеранів України, яку очолює Олександр Булавін.
“Це кладовище не виникло стихійно. Тут в 1944 році були поховані воїни, які загинули під час битви за Ковель”, – зазначив він.
Розшукувати братські безіменні могили і займатися перепохованням — вважають своїм обов’язком пошуковці загону “Відродження”, – каже його командир Вадим Дорофеєнко. Усі фінансові витрати чоловіки, без вагань, взяли на себе. За плечима в багатьох військова служба та армійський досвід, участь в бойових діях на сході України. Найважливішим у своїй роботі вважають ідентифікацію бійців.
“Нам вдалося дізнатися, що серед цих 8 перепохованих бійців – 4 військовослужбовця 69 армії 117 стрілецької дивізії”, – повідомив він.
У подібних захороненнях шанс встановити особу і повернути прах воїна додому випадає рідко. Добре, коли ентузіазм пошуковців знаходить розуміння і підтримку. Втім, уже кілька років російські архіви на запити не відповідають, ігноруючи пам’ять про ту далеку і спільну велику перемогу над нацизмом.