Неоголошена війна на сході країни забрала життя ще одного волинянина. У селі Боровичі Маневицького району провели в останню путь учасника АТО Олексія Ярмолюка. 30 липня сапер отримав важкі поранення під Маріуполем. Лікувався у госпіталях Дніпропетровська і Києва. 18 серпня серце 27 річного волинянина не витримало.
За період військових дій у зоні АТО загинуло 14 жителів Маневицького району. На жаль, до когорти загиблих захисників Вітчизни приєднався ще один волинянин.
Загиблий Олексій Ярмолюк після школи служив строкову у Президентському полку, у саперному взводі. Згодом, працював дільничним інспектором міліції у рідному селі. Звільнившись із органів поїхав на заробітки до столиці. А повернувшись, одружився і привів у дім молоду дружину. 4 лютого був мобілізований. Служив у 184 навчальному центрі, 14 окремій механізованій бригаді. Згодом у складі батальйону тактичної групи потрапив під Маріуполь.
“31 липня 2015 року під час виконання бойового завдання Олексій був важко поранений, підірвався на міні. Потрапив у госпіталь спочатку в Миколаїв, після цього перевезли в Дніпропетровськ, а потім у військовий госпіталь Києва“, – розповів заступник військового комісара Маневицько-Любешівського ОРВК Геннадій Борисюк.
“Особливо тяжко були поранені нижні кінцівки. Стегнова кістка лівої і правої ноги. І крім того, передпліччя правої руки. Він втратив велику кількість крові. Ускладнення було в тому, що серце тяжко працювало і нирки відмовили, але останнім часом стан був кращий і були перспективи, що він буде жити“, – доповнила Боровичівський сільський голова Тамара Мандзюк.
Однак, доля виявилася невблаганна. Труну з тілом Олексія Ярмолюка пронесли вулицями його рідного села під траурні мелодії духового оркестру Маневицького районного будинку культури. Попрощатися з Героєм прийшли не лише жителі села, але й сусідніх населених пунктів, представники районної влади.
Хлопець з гарним почуттям гумору, добре вчився у школі, любив спорт – так відгукнулася про свого учня класний керівник Ірина Вейна.
“Це – дійсно була “золота” людина. За ці 7 років я не мала жодного конфлікту з ним. Він був завжди веселий, усміхнений, життєрадісний, добре вчився, поважав батьків і завжди на батьківських зборах я тільки дякувала батькам за виховання сина“, – наголосила вона.
Відспівали Олексія у місцевому храмі Пресвятої Богородиці Української Православної церкви. Поховали Олексія у рідному селі Боровичі Маневицького району. У 27-річного чоловіка залишилися дружина, батьки, два брати і сестричка. Вічна слава Герою!